Вільний час дітей

     

   Вільний час… Як досить часто ми чуємо це словосполучення. Нам з вами завжди мріялося, щоб у нас його було дійсно багато, ми весь час думаємо про те, як нам його катастрофічно не вистачає для відпочинку і для власного розвитку. В нашому розумінні вільний час – це такий період часу, коли людина може обирати будь-яке заняття для душі, не думаючі про ті обов’язкові діла (робота, приготування домашньої їжі, навчання, сон, прибирання,  прання тощо. А. М. Горький говорив, що на день потрібно дивитися як на маленьке життя, потрібно перевіряти, чім багате це життя. 

Чим учень може заповнити свій вільний час -  це багато залежить від нас з вами, дорослих: чи проведе він його з користю для себе, чи не буде шукати досить сумнівні розваги.  Тільки 25 – 30 годин на тиждень учні бувають у школі. А далі чім вони зайняті в позаурочний час, як організований їхнє дозвілля? Як зуміти навчити дітей розумно і корисно відпочивати? Всі ці проблеми виникають у повсякденному житті.

Чомусь прийнято вважати, що сучасні підлітки настільки перенавантажені, що фактично не мають вільного часу. 

Дійсно, проблема вільного часу підлітків стоїть досить гостро. Їм дійсно часто нічім зайнятися. Для підлітків основний вид відпочинку та розваг, під час яких вони можуть обмінятися думками, вплинути друг на друга, - це спілкування з друзями. Саме прогулянки, зустрічі з друзями, відвідування гостей займає приблизно 8-12 годин на тиждень. Підлітки дуже часто не говорять батькам про власні плани, а саме головне, що батьки іноді не знають куди і з ким відправляються вони гуляти і до якого часу повернуться додому.  

Вечірні години досить часто заповнюють безцільною прогулянкою за загальною формулою  «Пішли, пройдемося» - так і визначається форма їхнього дозвілля.

Посилити увагу до дозвілля власних дітей дуже важливо, тому що регулювати поведінку школярів вельми важко. Але й без контролю з боку батьків неможливо сформувати особистість. Переважна більшість підлітків хотіла б у свій вільний час «звільнитися» від батьків і взагалі від дорослих. Їх тягне до однолітків, що є природним і не зовсім вже й погано. Гірше інше. Одні групи і кампанії збираються у занедбаних будинках, гаражах, тому що не мають пристосованих приміщень, не знають чім себе зайняти, бажають показати себе дорослими, починають вживати алкогольні напої, палити. Деякі підлітки, відчувши силу, починають діяти агресивно, нападають на тіх. Хто від них відрізняється. В таку кампанію попадають діти із так званих благонадійних і неблагонадійних сімей різними шляхами. Перші намагаються звільнитися від зайвого піклування, шукають самостійності, другі – йдуть від домашніх сварок, насилля, сімейних негараздів. Але і у тих, і у других є спільний мотив – їм немає чим зайнятися.  Іу тих, і у других немає цікавих захоплень, спільних інтересів з батьками. Насамкінець, і тим, і другим ми, дорослі, не завжди можемо запропонувати гідної альтернативи. На вулиці ж підлітки знаходять те, чого їм не вистачає: дружнього відношення, схвалення, виручку.  

Важно звернути увагу на ще один дуже і дуже  сумний факт. Із року в рік зменшується кількість дітей, які відвідують спортивні секції та гуртки, та і вони найчастіше платні. Також треба відмітити, що сучасні школярі дуже мало читають. А зв’язок читання з відношенням до навчанн и цінними орієнтаціями сім’ї очевидна. Сімейні читання – це також одна із форм спілкування.  

 У зв’язку із підвищенням мобільності населення і швидким розвитком масової комунікації (перш за все телебачення, комп’ютерні ігри, аудіо-музичні пристрої тощо) істотно змінилися і відношення між батьками і дітьми. Головним «пожирачем» часу і дорослих, і дітей стали телевізор і комп’ютер (або мобільний телефон). І навіть якщо батьки вдома, безпосередні контакти дітей і дорослих зводяться до мінімуму.

Багато школярів у зв’язку зі своєю допитливістю, цікавістю, відсутністю міцних навичок дотримання режиму дня дивляться все. Що з’являється на екрані або вбивають весь вільний час за грою на комп’ютері. Деякі батьки не тільки не обмежують власних дітей в часі, але навіть поблажливо відносяться до такого проведення часу поблажливо,вбачаючи в цьому одно з найкращих засобів розваги їх від «згубного» впливу «вулиці», «неблагонадійних друзів». За даними лікарів  такі видовищні заходи як перегляд телевізійних передач, кінофільмів тощо при всій їхній цікавості , користі для розвитку дитини, являють значне фізіологічне навантаження на центральну нервову систему, органи зору і слуху. Час, що відводиться на ці передачі, необхідно регламентувати. Вважається максимальна подовженість перегляду дітьми телевізійних передач для школярів 1,5 години не більш 2-3 разів на тиждень, а біля комп’ютера можна проводити не більш ніж півгодини.

Наші діти в цілому орієнтовані на спілкування з батьками, але спілкуються з ними нечасто. Основними формами спілкування і взаємодії з батьками є вечеря, перегляд телевізора, робота по дому. 

Нажаль, сучасні дослідження показують, що  в наш стрімкий час батьки все менше часу знаходять на спілкування з дітьми, на спільне проводження вільного часу. Так, наприклад, батьки витрачають на виховання дітей всього 9,6% свого вільного часу. Що складає 21 хвилину, а у неділю кількість часу збільшується до 35 хвилин. Ще за іншими соціологічними даними доля вільного часу. Затраченого батьками на спілкування і виховання дітей та занять з ними протягом тижня (включаючи суботу і неділю) коливається від 8-9 годин у матерів до 6 годин у батьків. Є про що поміркувати.