Атестація вчителя історії Маланчук О.О.

 

Пошук та використання додаткових джерел інформації, як засіб формування самоосвітньої компетентності школярів: теоретичні та практичні навички.

 

Радість відкриття, здивування перед істиною,

здобутою власними силам, дає людині

самоутвердження, переживання гордості,

поваги до самого себе.

( В. О. Сухомлинський)

 

Сьогодні в Україні відбувається становлення громадянського суспільства, державної правової системи. Демократизація суспільних відносин сприяє активності особи як суб’єкта цих відносин. Це зумовлює необхідність отримання учнями знань про державно-правові явища, які є одним з провідних засобів впорядкування суспільних відносин і без яких сьогодні не може обійтися жодна людина.

Маю стійке переконання, що кожний  вчитель повинен формувати свою власну систему, яка допоможе створити найкращі умови для отримання знань учнями, перетворення здобутих знань на переконання і застосування їх у життєвих ситуаціях. Завдання моє, як вчителя, - обрати педагогічні стратегії, що забезпечать здатність учня ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, продуктивно розв’язувати в повсякденному житті реальні проблеми. Моя мета: виховати зацікавленого, правосвідомого, активного громадянина України, навчити учнів аналізувати і з правової точки зору оцінювати суспільно-політичні події, формувати навички правомірної поведінки, позитивні мотиви активної участі в суспільному житті. Найбільш дієвим засобом досягнення цієї мети я вважаю створення умов для формування самоосвітньої компетентності учнів.

Проблема організації самоосвітньої діяльності є досить актуальною в сучасній українській школі. Кожна дитина від природи наділена конкретними здібностями. Щоб ці здібності розкрилися протягом життя і дитина мала змогу їх реалізувати на користь собі і суспільству, необхідно допомогти їй відшукати в собі найкраще і створити умови для самовдосконалення. Випускники середньої школи повинні бути підготовленими до нових суспільних відносин, до зустрічі з труднощами в умовах конкурентної діяльності, соціально захищеними, морально стійкими. Дуже важливо, щоб вони були здатні до безупинного саморозвитку. Розширення кругозору, пошук нових знань, розвиток умінь самостійного здобуття інформації стали нагальною потребою сучасності. Теоретичним обґрунтуванням проблеми самоосвіти в нашому суспільстві є ряд державних і регіональних програм, а також праці сучасних науковців. Про здатність до постійного оновлення знань, тобто «здатність до навчання упродовж всього життя» зазначається в Концепції середньої загальноосвітньої школи. На формування в підростаючого покоління сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості звертається увага і в Національній доктрині розвитку освіти. Крім того, регіональна програма про компетентнісний підхід в навчанні висуває одним з завдань формування освітньої компетентності у учнів, в тому числі і самоосвітньої.

Ряд авторів присвятили свої роботи саме проблемі формування самоосвітньої компетентності учнів засобами освітніх технологій. Серед них можна виділити роботи „Організація самоосвітньої діяльності учнів”, де виділяються мотиви, зміст і рівні самоосвіти серед учнівської молоді. Також багато колег звертають увагу на умови формування у учнів готовності до самоосвіти. Цікавими є дослідження Трубачової С., які піднімають питання про те, як навчити дитину учитися, які вміння і навички їй будуть необхідні в самоосвітній діяльності. Сутність досвіду полягає в тому, що готовність до самоосвіти – це оволодіння особистістю всіма компонентами самоосвітньої діяльності. Основним шляхом, що допомагає в оволодінні всім комплексом самоосвітньої діяльності, є в першу чергу відповідна організація навчальної роботи школярів:

1. Вчитель на кожному уроці чи при підготовці виховного заходу повинен визначити соціально значимі мотиви, пов’язані з реалізацією ідеалів та життєвих планів учнів. А згодом привчати учнів самостійно відшукувати такі мотиви.

2. Поступово формувати навички самостійного оволодіння знаннями й пізнавальними вміннями :

а) Вміння працювати з навчальною та додатковою історичною та юридичною літературою; вміння збирати і аналізувати інформацію з різних джерел, користуватися нормативно правовими документами.

б) Застосовувати пам’ятки та алгоритми вирішення задач.

в) Виконувати найпростіші операції мислення (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, утворення понять, абстрагування, класифікацію)

3. Навчити учнів творчо мислити через оволодіння спеціальними прийомами (знаходити протиріччя,комбінувати, шукати аналогії та асоціації)

4. Формувати вміння самоконтролю та відслідковування динаміки творчого потенціалу. Самоосвіта не може бути самоціллю, вона є засобом для вирішення будь-якої проблеми, яка постає або постане впродовж життя перед особистістю.      

Тому, на мій погляд, цілком логічним є використання технології проблемного навчання на уроках історії та правознавства. Вона полягає в тому, що розгляд кожної теми починається з постановки конкретної проблеми. Важливим є те, що запропоноване інтелектуальне завдання повинно бути конкретним, можливим до виконання даною віковою групою учнів і життєво зорієнтованим. Таким чином діти кожного уроку звикають не тільки до ситуації проблемності історії, а і до думки, що вивчення цього предмета є справді життєво необхідним. На переконання вчителя процес навчання в школі повинен бути направлений на досягнення хоч невеликої, але перемоги. В цьому розумінні є доречним використання елементів  співробітництва та методу проекту. Щоб залучити кожного учня до співпраці, на деяких уроках можна використовувати інтерактивні методи навчання, які забезпечують взаємодію учнів між собою, тим самим діти вчаться спілкуватися з іншими. Учитель тільки організатор і координатор інтерактивної взаємодії. Ці методи дають найбільший простір для самореалізації учня у навчанні. Проблема полягає в тому, як організувати самоосвітню діяльність учнів, щоб можна було чекати бажаних результатів.

 Відпрацьованим є наступний алгоритм діяльності самого вчителя:

1.Вивчення учителем методики організації самоосвітньої діяльності учнів;

2. Вивчення рівня сформованості самоосвітньої компетентності учнів;

3.Вивчення ступеню готовності учнів до самоосвіти;

4. Організація диференційованих груп учнів і планування роботи;

5.Моніторинг самоосвітньої діяльності учнів.

Ще одним важливим моментом організації самоосвітньої діяльності учнів є те, що поступово необхідно розширювати поле самореалізації учнів. На практиці це виглядає приблизно так: індивідуальна робота „учень -учитель”→ групова робота „учитель - учень - однокласник”→ позакласна робота „учень – однолітки”→ позашкільна робота „учень – однодумці”. Така робота прослідковується не лише на уроках з громадянських дисциплін. Обов’язковими є проведення в кожному навчальному році  предметних тижнів, які спрямовані на формування історичної та правової культури, а також профілактики правопорушень серед учнівської молоді.  

   Працюючи над проблемою організація самоосвітньої діяльності учнів  учитель очікує, що у учнів поступово будуть розвиватися такі здібності і навички як:

-пізнавальні можливості і навички; володіння великим об’ємом інформації;

-збільшення словникового запасу учня;

-вміння використовувати раніше вивчений матеріал;

- встановлювати причино-наслідкові зв’язки;

-вміти робити обґрунтовані висновки, інтегрувати і систематизувати інформацію;

-не боятися вирішувати складні проблеми;

-використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації;

-вміти оцінювати як процес, так і результат, передбачати наслідки;

-досягти формування у учнів високого рівня громадянської свідомості та правової культури виховати активного громадянина України.

 

Компетентністні підходи на уроках історії та правознавства:

 1. Соціальна компетентність:

а) Використання конкретних життєвих ситуацій для навчання . Сторітеллінг (у перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати; отже, сторітеллінг – це розповідь історій) – це мистецтво захоплюючої розповіді та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача. Ця методика була розроблена та успішно випробувана на особистому досвіді Девідом Армстронгом, головою міжнародної компанії Armstrong International.

б) Формування відносин на основі взаємоповаги, толерантності, поваги прав та свобод людини, готовність спрямовувати свою діяльність на конструктив.

в) Формування уміння та готовність відстоювати свої права та права інших, відповідальність за прийняте рішення, громадську активність та свідомість.

2. Полікультурна компетентність:

а) Формування терпимого ставлення до різних точок зору на шляхи розвитку суспільства, на національні моделі держави та права.

б) Уміння аналізувати та знаходити позитивне в різних системах.

в) Вивчення міжнародно-правових засад толерантності та різноманітності через знання міжнародно-правових актів.

г) Вивчення особливостей розвитку окремих галузей історії та права в різних країнах. Факультатив живи за правилами майже на кожну ситуацію з нашого права  наводиться ситуація права з Європейських країн.

3. Комунікативна компетентність:

а) Проведення диспутів, обговорень,  бесід, дидактичних ігор комунікативного  спрямування.

б) Розширення словникового запасу, формування мовної культури, використання історичної та юридичної термінології через словникові роботи, брейн-ринги.

г) Проведення рольових ігор з активним використанням можливостей дітей висловлювати власну думку, аргументацію.

д) Заохочення учнів до активного спілкування, організація роботи учнів в парах, групах.

4. Інформаційна компетентність:

а)  Використання наочності, таблиць, схем.

б) Заохочення учнів до пошуку інформації для підготовки повідомлення,  рефератів, наукових робіт.

в) Заохочення учнів до роботи з кількома джерелами для підготовки однієї проблеми. Це допомагає особливо в тих класах де відсутні підручники або відбулися зміни в програмі і інформації в підручнику немає.

г) Використання учнями на уроках та під час домашньої підготовки текстів літописів, історичних джерел та Конституції України, законів та інших нормативно-правових документів.

5. Компетентність самоосвіти та саморозвитку:

а) Удосконалення загально - навчальних умінь та навичок учнів та реалізація проблемно-пошукових методів (аналіз кількох джерел, порівняльний аналіз понять, юридичних термінів, явищ, встановлення та аналіз причинно-наслідкових зв’язків, визначення головного та другорядного, узагальнення тощо).

б) Проведення круглих столів, брейн-рингів, ігор, вікторин, які залучають учнів до активної самоосвітньої діяльності.

г) Залучення до рішення історичних та правових задач.

д) Залучення учнів до участі в олімпіадах, роботі Малої Академії  Наук.

6. Компетентність продуктивної творчої діяльності:

а) Використання казок, телепередач, художніх фільмів як засобу вивчення та закріплення навчального матеріалу.

б) Використання відеофільмів, енциклопедичної літератури, електронних засобів інформації, створення власних програм для систематизації інформації.

в) Написання творів, есе на правову та історичну тематику.

г) Використання на уроках моделювання ситуацій з використанням теоретичного матеріалу.

д) Проведення дослідницької роботи історичного або правового спрямування.

 Слід пам'ятати, що організація пошукової діяльності школярів буде успішною лише за умови, коли вчитель віритиме у потенційні можливості своїх вихованців і з огляду на це однаково піклуватиметься про розвиток кожного з них.