Чи в
радості, а чи в журбі,
Ти
поклонишся знову й знову
Тому,
хто виплекав в тобі
Оцю
співучу рідну мову.
Кожного
року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято
досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої
сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної
багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.
21
лютого 1952 року у Бангладеш пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію
людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в
країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш
відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО
проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого
2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.
Історія
лінгвоциту нашої мови охоплює 400 років. Упродовж
багатьох століть українська мова та українці зазнавали жорстоких утисків і
заборон. Навряд чи в світовій історії знайдеться багато випадків, коли заборона
на вживання певної мови налічувала б сотні років та була закріплена десятками
різноманітних документів, циркулярів, указів та актів. Українська мова зазнала
саме таких утисків.
Любіть, плекайте рідну мову, адже наша мова це символ нації.
«Какая разніца. Уроки»
Ч. 2 https://youtu.be/CmgtOmXoyWw
Немає коментарів:
Дописати коментар